Сьогодні по дорозі на роботу бачив дві аварії і одну смерть...

Блоґ: Валерій Пузік

Коли їдеш в маршрутці і через вікно дивишся як міліція перекриває проїжджу частину, під'їздить швидка, кілька сот метрова пробка закінчується червоними плямами на асфальті та тілом людини… не живої людини… що лежить біля тротуару… а ти просто сидиш і дивишся у вікно… їдеш на роботу і знаєш, що через пів години, можливо більше, писатимеш про це…

20 коментарів

… або через пів години ти так само лежатимеш на асфальті у калюжі крові, а хтось буде їхатиме повз у маршрутці…

Замкнуте коло виходить.

Чого замкнуте коло? Це жереб: або доїжджаєш до роботи, або лежиш у калюжі крові. 50/50 — все чесно…

Значить така вона… траєкторія наближення смерті:
абО-абО

ага, ЧЕСНО)

жінка яку збив автомобіль перебігала дорогу на ділянці шляху (в Хмельницькому) на якій протягом останнього року було 4 подібних випадки. правда не всі такі плачевні… до пішоходного переходу було 100-200 метрів.

ВИСНОВОК: не спіши жити

Жінку збило червоне «Деу». Удар був настільки сильним, що у загиблої з ніг злетіло взуття.
На авто розбите лобове скло і передня фара, пом’яте переднє крило. Жінка померла на місці, до приїзду міліції і швидкої. Особу жінки поки не встановили.

«Жизнь — это очередь за смертью, но некоторые лезут без очереди». — Адольф Гитлер

хм… народилася ідея для оповідання.

будеш писати?

завтра, бо сьогодні футбол)

даш почитати?

я його на Вкурсі опублікую)

як це не песимістично звучить, але ми приречені на роль статистів у цьому світі.

Кожен обирає роль згідно власного єства.

цілком згоден.

я про онтологічні масштаби, а не суспільні.

Я про онтологічні масштаби, а не суспільні.

на мій погляд, онтологічно ми безсилі.