Meridian Czernowitz: Це Чернівці, крихітко! або Її ранні вис*ри

Все розпочалось як завжди: чай, кохе, капучіно. Водка, пі-і-іво — ближче до вечора. А далі з криками: ЦЕ ЧЕРНІВЦІ, КРИХІТКО! — босими ногами перебирали бруківку в центрі міста, по вулиці Ольги Кобилянської. 
MERIDIAN CZERNOWITZ.
Це не «Піца Гімалаї»...
Це «Внутрішній джихад» за «Сорок вісім баксів» (без чайових).



ПЕРШЕ. «Поночі земля спрагло пашіє
кутається у гаряче повітря весни
і коли перестане пульсувати вена на шиї
спробуй засни» — розпочинаю з Гриця Семенчука; тому що «Внутрішній ДЖИХАД»; тому що він з Хмельницького; тому що він мав презентувати свою дебютну книгу під акомпонемент власного гурту «DRUMтиатр» разом з Іздриком на MERIDIAN CZERNOWITZ. Не ПРИЇХАЛИ. Потім я прочитав на сайті Молодого Буковинця, що поет не приїхав через особисті причини, а замість «DRUMтиатру» виступить кам’янець-подільський гурт Zapaska.  
Власне тому поїхав з фесту раніше. Я КАКБЕ не проти Zapaskи, але...
(завжди є якесь «але»)


 
ДРУГЕ. Оксана Забужко.
В серпні на літературній школі «МАРУСІ» Іздрик видав: МЕНІ ПОДОБАЮТЬСЯ ЇЇ РАННІ ВИСИРИ, АЛЕ ТЕ, ЩО ВОНА ЗАРАЗ ПИШЕ ЦЕ...
Вона сиділа на сцені і щось одноманітно говорила, читала...
ш
ш
ш
по
по
по — мікрофон шикарєн. Він шипить, скрипить і… голос Забужко (яка ж вона самовлюбльона баба). Оксано, Вінні-Пух був зайвий. Читала? Кому? Так же ні фіга не було чути...
пом-пом
ш-ш-ш
пом-пом
Вінні-Пух — ПЛЮХ.
А я стояв до кінця витупу, чекав коли вона відповість на питання: «Як Ви ставитесь до пісні ДРАМтиатру і фрази Іздрика ЗАБУЖКО, ЗАБУЖКО ВКУСИ МЕНЕ ЗА ВУШКО???» — не дочекався, тому що афффтар шо був на сцені жував соплі відповідаючи на якесь (не менш ніж моє) дурнувате питання. І лише голос за спиною (ніби прозріння):
— Краще хот-дог з'їв би...
Таки «ДА!». Погоджуюсь із цим твердженням.
А Лілія Шутяк написала на facebook: «Найнесподіваніші враження від першого дня фестивалю — Оксана Забужко! Незважаючи на усі чутки, вона виявилася чудовою і приємною у спілкуванні жінкою. Залюбки роздавала автографи, спілкувалася з читачами, радо погодилась відповісти на мої запитання. Обов'язково придбаю «З мапи книг і людей» і всім раджу. Але її вірші мені все-таки подобаються більше:)»
Цікаво було би почути ці чутки (я просто неВКУРСІ літературних сплєтєн), а Іздрик реально робить рекламу ранній Забужко...
(внатурі цікаво, які в неї там «РАННІ ВИСИРИ»)

Слухати КАРПУ «в живу» все одно шо заїдати сухарі хлібом.
Андрій Шийчук: «Ну не забуваєм що при тій якості звуку, що була на концерті КАГБЕ трохи складно судити»
Андрій, з тобою згоден. Це вже питання до організаторів.
— «О, Карпа буде в Сорбоні… Ого! Круто! Підем!», — чула напередодні звідусіль. Ну і я пішла, — каже студентка Наталя Фейло журналісту МБ. — Не знаю, чого я чекала, але правду кажучи, трохи більшого. Попередньо з музичною творчістю гурту «Qarpa» була не знайома і задоволення ніякого не отримала від присутності на концерті. Можливо, це було наслідком моєї тверезості і я залишалася просто спостерігачем над цією невеликою групкою людей (половина з них була з бейджиками), які по справжньому відривалися, підспівували, і, напевно, «кайфували». Підспівувати я аж ніяк не могла, не чула жодного слова, навіть не можливо було розібрати толком мову, якою ця дівчина співала, не говорячи про її вокальні дані.
ФОТО ВІТАЛІЇ КОЗМЕНКО


ТРЕТЄ. Знайомство з Чернівецькою гопотою.
Це було після «Ночі молодої буковинської поезії».
— Микольцьо! Микольцьо!
— Микольцьо давай жгі… — приміщення кафе «Брістоль» фактично вибухає.
— Хто це? — чути запитання.
І тут же відповідь:
— ЕТА КЛАСІК...
Микольцьо чекає. Як написав Захар Прилєпін, його «не пустили на трибуну».
— Хочу вірша зачитати — говорить він.
Модератор вечора:
— Так же люди виступають.
НЕ ВИСТУПАВ НІ ХТО.
Дівча готувалось співати.
Микольцьо сів на стілець і закурив уважно розглядаючи людей у приміщені. А поки дівча співало поет зник. Продовження було на вулиці. Він читав тексти на столі. Чернівці, Івано-Франківськ, Хмельницький, Рівне… уважно слухали…
— Я не поет! — говорить Микольцьо.
— Читай ще...
Він починає співати.
Вимикають світло.
Читати хоче ще хтось. Причому читати на столі. Хлопець з Івано-Франківська стає кедами на серветки, які застелили, аби не псувати скло...
— Я прашу вас слєсьть са стала! — спочатку підходить охоронець. Потім підтягується гопота (видать його братва).
— Шо ти нє понял. Стол паламаєшь...
— Ти дома тож так дєлаєшь...
Микольцьо:
— Так ми ж запитали. Нам бармен дозволив.
— А где он. Я єго нє віжу...
Тіпочки в спортивному рос-с-спускають свої крила (прям пєтушня якась). Рикають. Бикують. Прікалуються: МИТЦІ! МИТЦІ!
— Всьо харе! Шас братва падтяніться вам піз*єц.
Тая намагається додзвонитися до міліції. Там ні хто не піднімає трубки. Вона набирає номер ще раз. Нуль реакції.
Хлопці-гопці розсасуються хто-куди почувши слово МІЛІЦІЯ.
Задоволені перформенсом ми покидаємо терасу.


ЧЕТВЕРТЕ. Базарна лірика.
Вірші на Калинівці. Проспали. Все розпочалось після одинадцятої.
— Михасько! — кричав Микольцьо — Вставай! Просрали… Треба матеріал писати...
— Так же не встигну доїхати
Михась зсунувся з ліжка:
— Щас!!! — він бере телефон, кліцає по кнопках і говорить — Алло! Привіт з Буковини, як ся маєш? У мене до тебе діло на одну велику шаурму і пиво. Слухай, там на калинівці поети вірші мають читати. Ти там? Зроби кілька фоток...
І ось...
Поїхало...
Посипалось...
Забужко — малину...
Шкарпетки — Ігорю Померанцеву...
Коменти продавців…
І все… все… все...

П-Яти(е).Не визначене.
Андрухович і Nielsen з Данії.

ФОТО Микола КОБИЛЮК

 Він помер десять років назад, його поховали на кладовищі. Він відмовився від паспорта. Він приїхав в Україну. Він не знає чоловік він чи жінка. Він — воскрес?
Просто винос мозга...
Nielsen виходить в жіночі сукні, накрашений, руки худі, рухи манірні, як в старого гея. Шось говорить по Датськи. Андрухович перекладає.
Гітара.
Починає співати...




ШОСТЕ. Останнє. БО такЄ
ОСТАП СЛАВИНСЬКИЙ: «Тепер написати вірш — те саме, що плюнути під водою».
І ЛІТЕРАТУРНИЙ КЛУБ МАРУСЯ
Учасники літературної школи МАРУСЯ 2012 року на MERIDIAN CZERNOWITZ. Вільний мікрофон. Вірші читають: Ольга СТОЛЯР, Ната КОВАЛЬ, Максим КРИВЦОВ, Ольга НЕСТОР, Дмитро ШОСТАК, Данило ЗОЗУЛЯК. Коментарі Олександр ВАРАНИЦЯ, Марта МОХНАЦЬКА




І на сам кінець комент, який все характеризує.

 
ОЛЬГА СТОЛЯР: MERIDIAN CZERNOWITZ… ех, як жаль, що все хороше рано чи пізно закінчується! Емоції наввипередки із враженнями вирують вже у домашньому контексті. Хороші мої, вдячна за нереальні крутецько-творчі вихідні… Маю надію, що на Форумі все пройде вдвічі драйвовіше, а поки: згадую, перечитую, переглядаю — ностальгую, одним словом))

Любкопоклонство від Олі та Марти (зверніть увагу на характерну букву "/\" — це знак)
 

БАНДІТОС...

 ФОТО НАТИ КОВАЛЬ