Боятись говорити правду...

«У меня есть инструкция» 

І що тепер?
Будемо боятись говорити правду?
Будемо відводити погляд, дивитись в іншу сторону...
Ні, цей колодязь не розбитий у нього одна сторона ціла.
Куди веде ця дорога?
Туди за горизонт...
А там що?
Знову горизонт.
А те, що навкруги?
Та яка різниця…
Ти не маєш права говорити правду...

 «Я действовал по инструкции, у нас в инструкции написано...»
Так скоро взагалі за зайві слова будуть у в'язницю садити...
«Сталіна на вас немає!» — любила говорити моя прабабця. «Таки немає, а жаль...» — думаю я [зараз] пригадуючи її слова. Їй же [мабуть] добре тоді було: черги за хлібом, що осені «вигони» десь на поля (картопля, бурячки, і вся інша для душі і тіла робота), хліб по 16 копійок, а може й менше… Хто його знає... 
І думати не тре було...
І говорити...
Про що тоді говорили?
 А-а-а!!! Ті, що любили поговорити сиділи в концлагерях...
...a людей, що уміли думати — розстрілювали...
Тепер будемо шукати у цьому позитив...