Слідами

Якби дорогою, по волі,
кудись ішли чужі сліди
летіла б думка поруч з ними
кудись туди…
за обрій мрій.
Та з часом обриси минають
І бачиш ти пориви дня
Повільно час собі спливає
Іде за край свого ім’я
Повір!
Повільно…
Вільно…
Часом…
Летить усе до забуття.
Так!
Залишитись треба…
Трошки…
Так!
Трошки
До весни…
 
…і я піду слідами в небо…
по хмарах…
по зірках
до тебе…