Бункер. Слово перед кінцем Світу

Мистецька креативно-реактивна формація <ВалЄра> імені Юрка Іздрика, Захара Прилепина та Оксани Забужко вирішила перед кінцем Світу висказати своє творче слово. Проект “Бункер” створено на базі Третьої літньої літературної школи літклубу “Маруся”. 
“Бункер” об’єднав майже тридцять поетів та письменників з різних областей України (Тернопіль, Рівне, Львів, Івано-Франківськ, Київ, Кам’янець-Подільський, Кіровоград, Хмельницький та інші).

Ядро “Бункера”: Ната Коваль, Ольга Столяр, Кирило Поліщук, Марта Мохнацька, Максим Кривцов, Анжи Богаченко, Дмитро Шостак, Святик Черній, Данило Зозуляк, Діма Княжич, Олександр Стукало, Віра Сичова, Ольга Нестор, Антон Антонюк, Андрій Шийчук, Аліна  Ковалевська...
МЕТА: Створення якісного літературного продукту, пакування і донесення його до широкого кола читачів та глядачів.
В програмному пакеті:
тексти
візії
онлайн-проекти
відеоарт
проведення спільних мистецьких акцій
створення арт-платформи
___________________________

Ната Коваль (координатор проекту):
Дякуючи провидінню, організатори літклубу МАРУСЯ відібрали добірних бажаючих влитися у творчий процес сучукрліт і дати там жару, бо, як говорила М. Цвєтаєва: «В жизни свое место знаю и оно не последнее, ибо никогда не становлюсь в ряд». Молоді люди творять мистецтво одним своїм існуванням, то чому б не надихати цим інших людей?! Крім того, письменники-аноніми, то пережитки давньої української літератури.
Місце нашого народження високо в Карпатських горах і це не випадково, бо вважається тлумачем, посередником між Богом та людьми лише той, хто володіє римованою мовою.
То ж якось сама собою виникла мистецька креативно-реактивна формація <ВалЄра> імені Юрка Іздрика, Захара Прилепина та Оксани Забужко із випускників Літньої літературної школи 2012. І от тепер запускається проект «БУНКЕР», який дозволить бажаючим слідкувати за розквітом нашої творчої потенції загалом та еволюцією кожного «валЄрівця» зокрема.
____________________________________

Кирило Поліщук :
(про культурну ситуацію у Кіровограді)
ОГО...
Це важко.
Є літклуб для старих пєрдунів «Парус», в пед.унівєрє є літорганізація «Обрій», є літературна організація спілки письменників «Степ» — все збори снобів. Літературне життя зосереджене в педагогічному університеті ім. В.Винниченка, обласній білбіотеці ім. Д.Чижевського — де проводять вечори, творчі зустрічі (до речі в понеділок Андрій Курков приїжджає!).
Ще є така штука, як «Битва поетів» в галєрєї "Єлісаветград".
Видатись можна за свій кошт (що переважно і роблять) відносно недорого. Допомога від літорганізацій також є, але по суті це той самий самвидав, тіки за кошт організацій (той же «Парус», «Обрій», «Степ») і видають рідко і тільки той хто ну дуже їм припав.
Один мій знайомий, дуже крутий поет, від обласного голови отримав обіцянку на видання, але пройшли вибори і вже років 5 в підвішеному стані. Макет є — видання немає. Шлях один — самому пробиватись
______________________________


Марта Мохнацька (Тернопіль):
Ми об’єдналися для того, щоб… не розпорошитися :) Змога зустрітися ще раз усім «Марусівцям-2012», мабуть, не трапиться більше. А творчість — найінтимніше, що у кожного з нас є. Тому це об’єднання видаляє кілометри, приносячи задоволення не тільки нам (сподіваюся) :)

_________________________________________________

__________________________________________________________
СТРУС

скрути мене
скрути мене в палітру
дай назву кольорам
скури мене
скури мене до фільтру
десь поміж брам
збурунь недоторкане плесо
де небо скисає
кидає
пласти кисляку
коли коліщатка й колеса
впиваються в землю м’яку
коли горобці – кулеметні набої
знову стріляють у південь
коли будем знову поранені двоє
у пору дрімот й перевтілень
коли серед міста ніч наче осінь
покличе нас на татамі
застелить сполохану постіль
потомленими тілами

і тоді сподіваюсь в сліпучому лоску
в кишені знайду
книжку
екзистенцію
й Стус мозку
 
автор: Кирило Поліщук
____________________________________________________________

“моя внутрішня ізоляція
неодноразово
пошкоджена.
пробачте, якщо
говоритиму струмом.
і не торкайтесь до
пальців. я
двохсотвольтна іще з
народження.
слова мої часто безшумні.
бездумні.
позаплечні.
недоречні.
двозначні.
необачні.
життєзагрожуючі.
смертельно безпечні.
і не тільки мої,
безперечно” — написала якось Марта Мохнацька відчуваючи створення “Бункера”.