Midna: Коли раптом відчуєш...

«Золотий вік пишного бароко дав Україні геніїв просвітництва. Його змінив Срібний, що виховав пристрасних символістів. І ось настала ера Міді. З вогняних глибин вийшла MIDNA – прониклива, молода, магнетична. В її пальцях та голосі поезія – верлібри та римовані рядки, діалоги між тонкими сутностями, деревами і космічними кораблями, трагедії месій, просвітлені символи, контрасти явного і прихованого, моралі та нових віянь.
Поезія MIDNA вишукано жіночна, міцна та витримана, палка і серйозна. Не дивно, що алхіміки називають мідь Венерою, а астрономи та біологи позначають однаково і метал, і жінку, і другу планету від Сонця. Усі її фантазії та невагомості – це пізнання себе і світу через граничні стани душі, образи Чоловіка та Жінки»
 






Midna:
— Відчуваю. І легко захоплююся, коли відчуваю, що це моє. Тоді я живу книгою і вона неймовірно мене наповнює. Буває, що зацікавлює автор, особистість і я читаю його твори, щоб краще пізнати цю людину. У будь-якому випадку я керуюся власними інтересами та інтуїцією. Книжка як і учитель – приходить, коли готовий учень.
 ___________

Про автора:
2011-й – рік народження Мідної, весна 2012 – презентація як автора (у квітні у київській кав’ярні-книгарні «Бабуїн» поезію молодої Мідної читали знані поети і актори). Учасниця фестивалів «Березневі коти», «De Libertate», «Трипільське літо», «Йогансен-фест», фіналістка «Ватерлінії» (поезія надрукована у фестивальній збірці) та проекту «Прогулянка з поетами» Міжнародного поетичного фестивалю «Meridian Chernowitz-2012» (виступ у вересні). Учасниця акції від «Літфесту» «Поетичний марафон» і проекту «Поетична пошта». Переможиця конкурсу хайку міжнародного фестивалю поезії «Spoke’n’Word on Tour» (кращий хайку було інстальовано у варшавському метро серед переможців з усього світу). Член організаційної ради фестивалю відео-поезії «CYCLOP». Ініціатор і куратор заходів за участю поетів, музикантів і акторів: «Сітар, табла і поети», «Високосна поезія» та інші. На поезію Мідної створює пісні проуз-панк гурт «Воцап». Перша публікація – у журналі «ШО» №7-8 (2012)