ПортФРАНКІВСЬК: серцем у Поляниці

1.
ПРОХАСЬКО
Якось так повелося, що завжди коли я буваю у Франківську то купую книгу Тараса Прохасько. Дзен для мене гори. Уособлення їхньої мудрості — Прохасько. Він своєрідний маяк у системі координат присутності тіла у просторі, де каміння не зовсім каміння, і дерево не завжди є деревом. Слухати Прохаська то не завжди слухати, то щось більше і глибше, то джерело де текст чи слово лише основа розуміння (своєрідний фундамент). Розуміння приходить з часом. Час приносить мудрість. У всьому головні дотики. Зрештою не все, що тече змінюється. Вода залишається водою. 
Отож — дотики. Прохасько
(сім тез, що стосуються присутності письменника в повсякденному):
— Робіть нотатки;
— Треба писати те, що тебе цікавить;
— Не можна думати, що твій текст розумітимуть так, як розумієш його ти;
— Не можна всім вгодити і всім подобатись;
— Писати є завжди цікавіше, аніж читати.
— Писати потрібно тільки про те, до чого ти маєш ключ. Ти можеш сидіти на зупинці і дивитись, як їздять буси – зрозуміло, що ти не знаєш, як там у них в середині насправді, але ти маєш ключ, що буси їздять. 
— Головною причиною художньої літератури є бажання її робити. Нема більшої радості, як внутрішня робота зі собою. Вона є найголовнішим людським обов’язком. Не робити шкоди іншим – це дуже добре, але найбільший гріх – це не робити щось зі собою. 


2.
Так! Досить лірики типу: блаблабла...
Коротко про головне.;
Центр літературної освіти — це організація, що здійснює освітні програми у сфері літератури, книжкової та редакторської справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом. Стежити за їхньою роботою можна тут: CenterforLiteraryEducation


Отож:
IV ЛІТНЯ ЛІТЕРАТУРНА ШКОЛА В КАРПАТАХ
То є щастям, що я туди потрапив вдруге.
Для мене відкриттям стала лекція Юрія Макарова про Тараса Шевченка (“Макаров згадав про код в нашій літературі, канонізованого Кобзаря і рефлексії навколо нього. Юрій не був голослівний і підкріплював свої думки цікавими художніми матеріалами”). Це було реально круто: все присутнє тут і воно навкруги — у землі, в повітрі — потрібно тільки побачити.
Все замкнуте і закрите, воно відкривається коли людина починає відчувати і Шевченко відчував і його голос це не тільки “Реве та стогне...”, шкільна програма вбила моє бажання читати Григоровича тоді, але не тепер.

Висновок: Малевич умів бачити і він систематизував усе, до самого простого, до чорного квадрату.
 
Макаров пасіба!

 
3.
АТМОСФЕРА тих п'яти днів. 
Це насамперед поезія, гори, співи, безліч талановитих людей з різних міст України. І всі вони різні та відкриті до спілкування та дискусій. 
Христина Халімонова (тут мало би стояти відео, але чомусь невставляється, тому лише посилання на нього) «Пташка на прив'язі».
Почерпнув дуже багато корисного від Матіяш, Прохаська, трохи менше від Дереша. А назагал все було чудово. ВЕЛИКЕ дякую всім тим людям які оточували мене ті п'ять днів в Карпатах. Дякую вам за те, що ви такі які ви є.

P.S. І ще, я хочу піти з Прохаськом в похід у гори:)