Місто шумить передгроззям

Місто шумить передгроззям.

Небо.
Всі хмари над нами.
Вітер малює хвилини
Останнього літа.

Між нами
Вже горять переправи, мости
І квитки...
Все далі і вище
/каси порожні/
На смузі стоять літаки.

Цей дощ змиє все.
Він несе прохолоду.
Він забуде про нас гулом слів,
що по склі:
«Повернись!» -
краплі сліз,
що униз:
«Повернусь» -
Тільки так.

Літаки ще стоять.
Передгроззя.
Вулиці мокрі, липкі й не привітні.
Ми ще тут — поза склом,
Поза слів, поруч тиші.
Ти мовчиш.
Ти присутня в мовчані.
Син ще спить на руках,
Його голова на моєму плечі.
— Ось ключі.
Тільки очі
Твої...
І ті ночі,
І сни.
Мапи наших слідів вже горять.
Ми — були.