Йому

Ну ось: ми прийшли, домівка порожня,
двері закриті, ми — тут, ми його не знайшли.
Ти тримаєш за руку, так міцно тримаєш,
не пускаєш її
і,
тепло,
що у пальцях твоїх,
вже пульсує у венах моїх.

Час повільно тремтить,
так постійно в цю мить:
ми спустились з гори, що у дан-н-ну хвилину горить.

Бог у кожному з нас заховався — мовчить.
Кожну мить він присутній...

А час?
Він забувся про нас.

Бог простить.

Ми спустились з гори.
Ми прийшли.
Ми його не знайшли.

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте