Каті

Наші сліди
тих міст та місць
простигають у жовтні 
де листопад вже малює картинку швидкого приходу зими. 

1.
Ця осінь сповнена тобою.
Ногами босими по полі
До наших місць і наших міст/
До наших снів і наших слів —
Іду
Ступаю
Ненароком
Так обережно крок за кроком
Ледь чутно
Лиш би не злякати
Цей сніг
Що падає до ніг.

Цей жовтень жовтим загортає в листя
Й вода крізь пальці
Ніби
Вже немає тіла
І перший сніг
І день який приходить неуміло
Говорить білим
З відтиском зими:
без тебе я/
чомусь/
не можу бути.

Цей жовтень нам малює жовтим
Все
Що вкладається в слова:
МОЄ ТИ СОНЦЕ.
Крапка — трохи охри.
Білила трохи
Й знову 
Жовтим
Жовтим
Жовтим:
Ти — Сонце.
Білим:
(знову)
СОНЦЕ
(так тихо щоб ніхто не чув) 
Це
Сонце
день приносить

[мовчить]

2.
Жовтить.
Сніжить.
Сіріє зранку.
Похмурий день тремтить світанком
І жовтим кольором 
Крапками
Малює контур ліній -
МИ.
Сюжет повязаний із нами
Мовчить словами:
Я і Ти.
І Ми
Гуляємо містами
Тих днів
Коли із неба 
Ніби вперше
На наші голови летів
Той сніг
А босі ноги 
Ступали у воді ріки
І ми тримаючись за руки
Спускались вниз -
Там
мало
бути
тЕпло.