проект13 (відгуки учасників)

Юлія Іванчук (Тернопіль) про #проект13:
«Нещодавно відвідала Кам'янець Подільський з метою участі у проекті 13, який давно визрівав в одній талановитій голові і нарешті втілився в життя. Отож, декілька слів про, власне, сам проект. Своїм форматом він нагадував скоріше невеликий літературний фестиваль, така собі проекція на Меридіан чи Форум видавців. Проте, організатори ставили собі на меті урізноманітнити сучасний творчий процес і внести в нього певні новації і корективи. Можливо, якби проект передбачав пристойні гонорари, публікації у фестивальному альманасі, грандіозні перформанси, то учасників назбиралося більше. А оскільки вище перераховані речі були відсутніми, то й проект набув невеликих розмірів, але ( що на мою думку є важливим) теплої та сімейної атмосфери. Щодо організаторів проекту, то хочеться зауважити їхню постійну присутність та активну участь у нашій триденній вакації. Апартаменти, штаб-квартира фестивалю „Республіка“, перевищили наші очікування, що приємно здивувало їх мешканців. Цікаве приміщення Організатори вибрали для Арт Сховища ( щось на кшталт мистецького бункера). Саме у ньому і проводилися усі заплановані і позапланові дійства. Атмосфера сховища сприяла творчому процесу і всім до нього дотичним та не зовсім). Найцікавішими були спонтанні зйомки відеопоезій: раптові, спонтанні, непередбачувані, але в результаті ідейні. Найважливішим залишається той факт, що усі ми, люди з різних куточків України, не лише створили цікаві поетичні перформенси, втілили в життя проект 13, але знайшлися споріднені душі і надалі будемо одне в одного». 



Макс Кідрук: 
«Кам'янець-Подільський проект «13 Tzameti», наскільки я зрозумів уже після його завершення, мав стати подобою «Бійцівського клубу» Паланіка, тільки без мордобою: несподівані заходи в несподіваних місцях Кам'янця, інструкції, що ведуть учасників до цих місць, і всепроникна гіпертрофована таємничість, що додає містичності проекту: ніхто, крім організаторів, до пуття не знає, що й де відбувається, куди й для чого треба йти. Я приїхав лише в неділю і зараз починаю здогадуватись, що за межі «Артсховища» ніхто нікуди не ходив. Попри це все вийшло майже як у Паланіка — за умови, якщо учасники загадкового «Бійцівського клубу» замість дубасити один одного постійно бухали б :) Загалом було весело, і це, я вважаю, головне. Зустрів купу позитивно налаштованих і небайдужих до культури людей. А ще приємно було постфактум прочитати відгук одного з організаторів -Діми Романця  — про проект в цілому і мій приїзд зокрема:
"… схильність до надмірного вживання алкоголю деяких учасників проекту зменшила якість виконання поставлених завдань… Коли деструктив набув піку існування, все змінилось. Приїхав Кідрук. Як він казав, на його роботу – «продавати себе» (звісно в доброму розумінні цього всього). Мабуть, тому все змінилось, бо серйозність Кідрука вплинула. Отож, «Твердиня» тепер презентована і в Кам’янці. Всі, хто потрапив на презентацію, задоволені. Дехто приходив двічі."
Я тепер почуваю себе заледве не борцем за всесвітню тверезість :)»

Містер Коржик (Полтава)
«Якби мене запитали :" А як ти провів вихідні?", то я би з упевненістю сказав: «Найкраще у світі!» І дійсно, що може бути краще, ніж поїздка у нове місто, поїздка до чудових людей, поїздка на яку чекав кілька місяців. 
Мистецький проект під номером 13 зібрав поетів з різних міст України. З"їзд відбувся у Кам«янці-Подільському. Читання, перформанс, алко-екзистенція, кохання, стали сенсом буття для невеличкої двіжухи мрійників, котрі творили, любили та відривалися...
Дякую:)
Рожевий пістолет – то моя самотність…
Я один…я незнайомець у незнайомому місті
Хотів би прожити тут років 200
Та люди не живуть
Вони мабуть існують
Існуванням
Існуючих
об'єктів
Не дуже гармонійно вписуються
У схему Божих концептів
По влаштуванню всесвіту
По влаштуванню безробітних
Яким центр зайнятості відмовляється
Платити соціальну допомогу
А завтра мандри поведуть в дорогу :
Мене – шукати сенс у вагонах, тамбурах,
Вокзалах, запахах п'яного дихання 
обкурених провідниць…
Безробітних – шукати сенс в надії на отримання
Надії прогодувати своїх дітей
Купуючи в економ-маркеті
Ілюзії харчових продуктів
Трохи алкоголю
Болю
Розлуки
Прострочених фруктів
Вбивайте і далі мене без ножа
Нехай кожен із вас мені побажа
Того, що хотів побажати собі
В такій ситуації, де відсутність
Інформації про надію
Компенсують
Натхнення та мрії
Які зробили мене щасливим
У вашому прекрасному місті…».