Дороги

він повільно стирає  дорогу
ліній долі на своїй руці.
залишаються тільки рубці
на тілі
і зарубки днів на холодній стіні.
час-від-часу говорять пориви
й хмари  диму у вікні
стукаються в шибу краплини -
перший дощ на весні.

так буває тільки у березні
коли у руках ключі.
ти пам.ятаєш ті двері і погляди
її сміх і тепло —
проте
все давно переповнене
й розішлися дороги у сні.
і рух цей у часі та просторі 
беззмістовно пустий вагон.