Стадіон Лобановського

і поки вона з аптечкою по Грушевського - 
попереду тривають бої. 
крізь стадіон Лобановського пробиваються вогні.
автобуси погоріли.
зі щитами з фанери в атаку ідуть свої. 

Слава Україні! — й Молотова подають. 
кроками під колонами щоб кинути знов.
а тим часом син (матері):
мої Крути — тут! 
добре, мамо, я вже піду.

все без слів: попіл і дим
і бруківка тріщить — розбивається навпіл.
скати і шини — горять.
ще кілька годин щоб до ранку протриматись
ще кілька годин. на морозі 
в тривозі
ніч стоїть
крізь напругу народження.