Проминання

а чи приходили до тебе уві сні твої діди, яких і не згадаєш?
коли виходять їхні душі із могил — їм лиш би говорити.
а прадід мій приходить і стоїть, мовчить — завжди
і тільки погляд, крізь усе нутро, шукає правди.
він, кажуть, бачив серце
й умів «водити» долю
і говорити, мовчки, із водою,
а потім нею, з тіла, змивати втому.
він був святим, а я не пам.ятаю.