Головне за 2016 рік: "ти не додивишся до кінця"

якісь підсумки завжди важко підводити. рік видався не простий, але веселий. про все по порядку.

колись давно хотів малювати для журналу “Шо”. в січні 2016 це здійснилося. і в журналі було чотири мої ілюстрації. дві з чотирьох згадую до цієї пори. чомусь для мене вони так і не втратили цінності. клоун з автоматом на фоні цирку шапіто. невеселий клоун. депресивний. для “Луганського щоденника”. найкраще, що малювалось.

 
 

в лютому в Києві відкрили інтро-виставку “Шахта. Примарна зона”, а через день у Львові в “Дзизі” розширену “Примарна зона”. “ПЗ” — це своєрідний груповий щоденник про бойові будні бійців 5 батальйону Добровольчого українського корпусу в першій половині 2015 року (тут і тексти, фото і відео, і малюнки). пізніше частина експозиції перекочувала в фотопроект “Моя армія. Бачити серцем”. виставку показували в Музеї історії Києва в серпні (кажуть, що її відвідало понад три тисячі людей), а в листопаді вона поїхала Маріуполь. наступного року “Армія” відкриється ще у кількох містах. але про це поки рано говорити.



ще були такі виставки: “Сорокоуст” (Музей західного і східного мистецтва, Одеса), “Любов” (галерея “Жовті велетні”, Одеса). малював для Проект “13” Дарини Рудик і “Old Fashioned Radio” (з ним щось не склалось й ілюстрації пішли в нікуди — таке буває).

вперше у житті показував своє кіно на фестивалях. раніше не хотілося. все що знімалося лежало (навіть не так: продовжує лежати) на компі. цей рік став виходом за рамки звичних речей, замкнутих кіл й повторення одного й того самого. короткометражний фільм “Перемир’я” отримав відзнаку фестивалю “86” у Славутичі, а через кілька місяців фільм вийшов у всеукраїнський прокат в рамках кіноальманаху “Український експеримент”. 





іншу відеороботу «Прощання між зірок» на слова Оксани Забужко показували на відкритті Амстердамського фестивалю Read My World у жовтні. коли залив відео у ФБ, за кілька днів набралося понад 10 тисяч переглядів. і це було дуже дивно, бо як показує практика те, що я монтую дивиться не більше ста чоловік. магія таки існує.



писав історії про бійців АТО для міні-серіалу “Бліндаж”, онлайн-прем’єра якого відбулась у вересні.





протягом місяця було опубліковано три серії, які, власне, можна подивитись на ютуб-каналі Babylon'13. історій є багато. їх потрібно записувати і працювати далі. дуже вболіваю за цей проект і сподіваюсь, що в наступному році буде логічне його продовження. хлопці з передка хвалили — для мене це показник.

 

 
(фото з відкриття виставки «Любов» у галереї «Жовті велетні» в Одесі) 

“Новела по-українськи”. оповідання “Моноліт” розділило перше місце з іншим текст
ом. ця перемога стала кроком до книги оповідань, яка вийде наступного року. вона матиме назву “Моноліт”. і я дуже хвилююсь з цього приводу. 
(хух — видихнув)
дописав роман “Шахта”. паралельно — ще дюжину оповідань. також — кілька сценаріїв для короткого метру — що з ними буде — покаже 2017.

 
 

головне за рік: у нашій сім’ї скоро поповнення. ми чекаємо народження сина. хочеться бути хорошими батьками. над цим і будемо працювати наступного року.
 
дякую всім хто був поруч й без кого всього цього не було.