Страх
і ми зривались вночіяк птахи з гілоксеред тиші духів лісниходягали каски — бронючіпляли на себе рпг — калашігрузили сонні тіла своїу кузов ЗІЛароздовбаного цими дорогамиі уламками мін.
скільки нас?зовсім мало.у нас навіть імен як тахих немаєнас ніхто не чекаєі якщоце не такто все одно після смертімало хто нас згадає
ця дорога вночіу сторону гарячих вогнівці вибоїни перехрестьі руїни домівхтось потім скаже:я незумівя міг зберегтита чомусь не зберіг
і коли все ближче і ближче...вдивляєшся в тем...
Читати далі →
Читати далі →