Валерій Пузік
Рейтинг
+699.18
Сила
1915.31

Валерій Пузік

v-puzik

Місто шумить передгроззям


Місто шумить передгроззям.

Небо.
Всі хмари над нами.
Вітер малює хвилини
Останнього літа.

Між нами
Вже горять переправи, мости
І квитки...
Все далі і вище
/каси порожні/
На смузі стоять літаки.

Цей дощ змиє все.
Він ...
Читати далі →

Інший вплив

Сальвадор Далі: "Вы пренебрегаете анатомией, рисунком, перспективой, всей математикой живописи и колористикой, так позвольте вам напомнить, что это скорее признаки лени, а не гениальности".










Читати далі →

Цикл однієї ночі: ВОНИ

Пабло Пикассо:
- Дайте мне музей, и я заполню его
- Я изображаю предметы так, как я думаю о них, а не так, какими я их вижу.
- Нам нужно рисовать то, что на лице, или что внутри его или за ним?
- Идея это точка отправления и ничего более. Как только ты освоишь это,...
Читати далі →

ПортФРАНКІВСЬК: серцем у Поляниці


1. ПРОХАСЬКО Якось так повелося, що завжди коли я буваю у Франківську то купую книгу Тараса Прохасько. Дзен для мене гори. Уособлення їхньої мудрості — Прохасько. Він своєрідний маяк у системі координат присутності тіла у просторі, де каміння не зовсім каміння, і дерево не завжди є дер...
Читати далі →

Давай

Давай
Давай повертатись додому
Як тоді у 2003
Босоніж ступати
По траві
По піску
По вокзалах
А під ранок
Зустрічати морську теплу воду
Ступнями ніг
І Сміятись ...
А вітер м'який прохолодний
У волосся твоє заплітатиме радість...
Вона у з...
Читати далі →

Гріх

Немає надійних кіл.
Серцевина вирвана із наших тіл.

У спогадах:
старі звершення 
і досягнення
старих 
і поношених спільних снів.

Це мов у дитинстві - пальто
Братове на сестрі...
Весною коли ще не кусають комарі.
Воно не її
...
Читати далі →

Ні! Ти не знаєш

ні! ти не знаєш, як бути в кінці тунелю;
там, де мало би бути світло
там, де його немає
там, де сонце зникає під ранок
де немає людей, де немає звуку,
де ніхто не тримає тебе за руку.

ні! ти не знаєш, як  це на осліп
шукати у стінах відкриті двері
Читати далі →

Контактний зір



[крапкою в кінці речення] [дотиком до хмар] 
без приписів до місцевості без слів змінюємо локації власних снів: розмитим потоком образів що виринають вночі затертими до дір контактними лінзами що викривляють зір.
все на рівні однієї емоції що ділиться на два...
Читати далі →

dharm-А



я поміняю собі ім'я
заміню літери
на початку поставлю "А" 

замалюю білилом слова
спогади
сліди
нагадування
того
що колись було "Я" 

і водою крізь пальці
вітром в полі
старим зошитом
в шухляді чужого стола...
Читати далі →

Жити


Дуже багато речей відходить на задній план. Дуже не хочеться втрачати їх. Але відпускаю. Вони зникають у безвість шосейних доріг, влягаються у колію тисячами шпал. Кожна по-своєму: криво та не надійно. Дорога тільки розпочинається.  Несказані слова набираються нового сенсу. Більші...
Читати далі →