просто в процесі малювання приходять в голову усілякі штуки які пробуєш зобразити і деякі елементи переходять з однієї роботи в іншу…
часом взагалі нічого не виходить…
а це те, що на мою думку вийшло (добре це чи погано наразі теж не знаю, є куди рости, є на кого рівнятись, а загалом потрібно ще працювати і працювати).
таке ось
Зовсім новий фільм Шапіро «Апартаменти» який він зафільмуваву 2012 році. Це має бути своєрідний кіно серіал. Що до інших фільмів я не хотів перераховувати усі стрічки. «Беsпорно» демонстрували минулого року на Одеському кінофестивалі, цікава історія, один телеканал хотів навіть показати його у нічному ефірі (здається ІНТЕР), запропонували Шапіро 300 баксів за права. Режисер відмовився. Особиста думка: правильно зробив.
Цілком згоден з Вами.
Навіть серед дистриб'юторів вже готової іноземної продукції в Україні російський компаній якщо не більше, то, як мінімум, вони беруть левову частку виручених коштів.
Про який розвиток можна говорити?
«Гаражні» проекти для кіноклубів та фестивалів аматорського кіно.
Хоча головне — процес. Приклад з Олександром Шапіро доволі таки яскраво ілюструє це.
На усе можна прикріпити ярлик Арт-хаусу.
Хоча минулого року таки «гаражне кіно» вилізло
«Гамер» Олега Сенцова став своєрідною сенсацією.
Детальніше про фільм може розповісти Тарас Сасс (кінокритик).
«Стрічку зняли без участі державних коштів за копійчані для великого кіно гроші – 20 тисяч американських доларів. Головний герой фільму – підліток, якого усі називають Коссом. Він геній неолімпійської дисципліни – кіберспорту – однієї з небагатьох галузей, у якій українці добилися світових висот. Усе його реальне життя наче існує тільки для того, щоб обслуговувати його віртуальне альтер-его.» Текст матеріалу повністю за посиланням
Кинулось в очі обговорення «Чому у нас не люблять євреїв?» на сайт львівського форуму… я скільки не думала над цим питанням, логічного і конструктивного висновку дійти ніяк не могла, обговорення на форумі теж не дало мені правдоподібної відповіді. Але знайшла там цікавий, типу анекдот, печальний що правда. Учасник Олег, наводить свою теорію, що ніби то в нас їх не люблять, бо вони на відміну від нас, дружні і пише:
"Є на ту тему довгий анектот, але коротко так:
В пеклі біля казана з євреями 15 чортів, томущо вилізе один витягне інших
біля казана з німцями один чорт, і круг казана лінія крейдою намальована, їм сказали, що не можна перелазити лінію і ті не лізуть
біля казана з Укр. ніодного чорта, як один полізе, то решта його потягне назад.
Скорше то якась притча"
Може то й справді, не лише до євреїв, а й просто якась така у нас братська ненависть?
Российские авторы социальной рекламы выпустили провокационный ролик, построенный на запрещенном приеме – зритель сам должен выбрать, кого он предпочтет спасти в случае опасности – умирающую женщину, или умирающего ребенка. Авторы рекламы таким шокирующим способом попытались привлечь внимание к тому, что более 90 процентов российских благотворительных фондов оказывают помощь только детям, что логично, понятно и оправдано, но не отменяет того, что попавшим в беду взрослым тоже нужна забота, внимание, лекарства, деньги и т.д.
Несколько фондов, занимающихся помощью взрослым людям, объединились в проект «Большие люди», чтобы совместными усилиями привлечь внимание общественности к тому, что нуждами взрослых нередко пренебрегают, отдавая предпочтение детям.
часом взагалі нічого не виходить…
а це те, що на мою думку вийшло (добре це чи погано наразі теж не знаю, є куди рости, є на кого рівнятись, а загалом потрібно ще працювати і працювати).
таке ось
В наушниках були «Звуки МУ» і трохи «Драмтиатру».
:)
1. Поетеса (ім'я не пам'ятаю)
2. Мідна (поетеса)
3. Іздрик
4. Григорій Семенчук
5. Ольга Гончар (філософ)
6. Петро Мамонов (актор)
7. Кирило Поліщук (поет)
А так, цілком згоден із коментом.
Хотів почути інших людей, яким є що сказати з цього приводу.
Навіть серед дистриб'юторів вже готової іноземної продукції в Україні російський компаній якщо не більше, то, як мінімум, вони беруть левову частку виручених коштів.
Про який розвиток можна говорити?
«Гаражні» проекти для кіноклубів та фестивалів аматорського кіно.
Хоча головне — процес. Приклад з Олександром Шапіро доволі таки яскраво ілюструє це.
На усе можна прикріпити ярлик Арт-хаусу.
Хоча минулого року таки «гаражне кіно» вилізло
«Гамер» Олега Сенцова став своєрідною сенсацією.
Детальніше про фільм може розповісти Тарас Сасс (кінокритик).
«Стрічку зняли без участі державних коштів за копійчані для великого кіно гроші – 20 тисяч американських доларів. Головний герой фільму – підліток, якого усі називають Коссом. Він геній неолімпійської дисципліни – кіберспорту – однієї з небагатьох галузей, у якій українці добилися світових висот. Усе його реальне життя наче існує тільки для того, щоб обслуговувати його віртуальне альтер-его.» Текст матеріалу повністю за посиланням
Помилку виправив.
це «ХТО», мабуть, про вас
«ХТО озирається й… ділить історію на частини»
а загалом є ЧОРНЕ і БІЛЕ, між ними дестки відтінків сірого, я пишу про СІРЕ, а ви чомусь хочете в моє сіре додати свого кольору УРА-ПАТРІОТИЧНОСТІ…
Який він? Червоний? Синій? Жовтий?
Чи можливо продовжимо дискусію на задану вами вище тему «А Ви що турок?»
Жаль тут немає функції «редактувати»
Кинулось в очі обговорення «Чому у нас не люблять євреїв?» на сайт львівського форуму… я скільки не думала над цим питанням, логічного і конструктивного висновку дійти ніяк не могла, обговорення на форумі теж не дало мені правдоподібної відповіді. Але знайшла там цікавий, типу анекдот, печальний що правда. Учасник Олег, наводить свою теорію, що ніби то в нас їх не люблять, бо вони на відміну від нас, дружні і пише:
"Є на ту тему довгий анектот, але коротко так:
В пеклі біля казана з євреями 15 чортів, томущо вилізе один витягне інших
біля казана з німцями один чорт, і круг казана лінія крейдою намальована, їм сказали, що не можна перелазити лінію і ті не лізуть
біля казана з Укр. ніодного чорта, як один полізе, то решта його потягне назад.
Скорше то якась притча"
Може то й справді, не лише до євреїв, а й просто якась така у нас братська ненависть?
P.S. цікаво: чому виправили?
Несколько фондов, занимающихся помощью взрослым людям, объединились в проект «Большие люди», чтобы совместными усилиями привлечь внимание общественности к тому, что нуждами взрослых нередко пренебрегают, отдавая предпочтение детям.